Крадіжка з магазину - шоплифтинг.

Магазинні крадіжки – шоплифтинг — особлива різновид крадіжки, при якій вчиняється невооруженное (безконфліктне) розкрадання товару в магазинах роздрібної торгівлі.

В цьому аспекті шоплифтингу протиставляється озброєний грабіж, хоча при затримці магазинних злодіїв ті можуть чинити опір, в тому числі озброєне. Особливо вразливі до цього різновиду крадіжок сучасні супермаркети і гіпермаркети, не мають прилавків. Попередником магазинних/роздрібних крадіжок було лавочне і ринкове злодійство, яке виникло з появою перших вуличних ринків. Новий розвиток даний феномен отримав з поширенням мережевий, великомасштабної роздрібної торгівлі. З одного боку, адміністрація різних роздрібних гігантів прекрасно усвідомлює потенційні збитки від крадіжок покупців з відкритих прилавків. З іншого, вона розуміє, що разом з тим є цілий ряд супутніх факторів, що компенсують втрати від крадіжок. Наприклад, типові втрати рітейлерів від індивідуальних крадіжок становлять 1-2 % від річного обороту, причому більше половини крадіжок припадає на обслуговуючий персонал. Саме тому магазинні крадіжки розглядаються як свого роду побічний ефект виробництва. Більш того, можливість безпосередньо контактувати з безліччю товарів викликає напади імпульс-шопінгу який компенсує втрати від крадіжок. Для профілактики роздрібного крадіжки компанії застосовують різні методи: встановлення системи відеоспостереження, помилкових камер, охорони, візуальне спостереження за покупцями, прохання до відвідувачів залишати сумки при вході і т. д.

Потенційним магазинним злодієм, також як і покупцем, може виявитися будь-яка людина незалежно від віку, класу, національності та ін. В цілому, однак, усі вони умовно поділяються на дві групи. Перша і найбільша — це любителі-опортуністи, тобто ті, хто при нагоді не проти викрасти який-небудь товар для особистого користування/споживання. Друга, це професіонали, які зазвичай спеціалізуються на крадіжці дорогих чи цінних речей з метою їх перепродажу. Більш детальний аналіз виявляє наступні типи магазинних злодіїв:

* злодії-любителі, крадуть виключно для особистого споживання і в невеликих кількостях;
* опортуністи, можуть вкрасти при сприятливому збігу обставин (наприклад, коли в магазині несподівано відключили світло);
* клептомани, тобто володарі незвичайної хворобливої тяги до крадіжки;
* шоплифтеры, які крадуть заради гри, екстриму;
* наркомани і бомжі, у яких немає грошей, а якась речі їм життєво необхідна;
* професіонали, які ретельно готуються до крадіжки, не шкодуючи ні часу, ні сил.

Інша типологія магазинних злодіїв поділяє їх на дві категорії: хто виносить товар з магазину і хто споживає його прямо в торговому залі.

ЦІКАВИЙ ФАКТ

У СРСР в часи Перебудови (1980-ті роки) у ЗМІ багато писали про несунах — працівників промислових підприємств, які виносили (крали) зі свого підприємства матеріальні цінності (сировину, продукцію, засоби виробництва...). У той же період американці констатували, що несуни у них незначні, зате в США гостро стоїть проблема магазинних крадіжок.